Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2016 року Справа № 910/12503/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовка І.В. (головуючого, доповідача),

Нєсвєтової Н.М.,

Черкащенка М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Київстар" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2016 року у справі № 910/12503/15 за позовом публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" в особі Лубенської філії до приватного акціонерного товариства "Київстар" про зобов'язання укласти договір,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2015 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про зобов'язання укласти між ними договір про постачання електричної енергії від 10.04.2015 року № 195, у редакції позивача, у зв'язку з обов'язковістю його укладення за вимогами закону та необхідністю приведення умов договору у відповідність з положеннями Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ України від 31.07.1996 року № 28, в редакції від 07.05.2010 року.

До початку розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив викласти п. 2.5, пп. 3.2.4, п. 9.4, п. 6 додатку № 2 "Порядок розрахунків", п. 6 додатку № 3 та додаток 4а "Акт про прийняття-передавання товарної продукції (про використану електричну енергію)" до договору про постачання електричної енергії № 195 в його редакції, наведеній в позовній заяві.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.07.2015 року (суддя Маринченко Я.В.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2016 року (судді: Калатай Н.Ф., Ропій Л.М., Рябуха В.І.) зазначене рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позову частково.

Відмовлено у задоволенні позовної вимоги про викладення п. 2.5 договору № 195 в редакції позивача.

Викладено п. 2.5 договору № 195 в редакції п. 2.5 Типового договору про постачання електричної енергії (додаток 3 до Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 року № 28), в редакції станом на квітень 2015 року:

"2.5. У разі звільнення Споживачем займаного приміщення, реорганізації, ліквідації (у тому числі шляхом банкрутства), відчуження в будь-який спосіб займаного приміщення Споживач зобов'язаний повідомити Постачальника за 20 діб до дня зміни власника приміщення і в цей самий термін здійснити сплату усіх видів платежів, передбачених цим Договором, до дня зміни власника приміщення включно, а Постачальник зобов'язаний припинити постачання електричної енергії з дня звільнення Споживачем приміщення."

Задоволено позовну вимогу про викладення пп. 3.2.4 договору № 195 в редакції позивача.

Викладено пп. 3.2.4 договору № 195 в редакції позивача:

"3.2.4. Одержувати від Постачальника плату за використання мереж Споживача."

Відмовлено у задоволенні позовної вимоги про викладення першого та другого абзацу пункту 2 Додатку № 2 "Порядок розрахунків" до договору № 195 в редакції позивача.

Задоволено частково позовну вимогу про викладення п. 9.4 договору № 195 в редакції позивача.

Викладено п. 9.4 договору № 195 в редакції:

"9.4 Цей Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31 грудня 2015 року. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. З дати набрання чинності Цим Договором, Договір від 03.10.2008 № 195 припиняє свою дію, а в частині виконання грошових зобов'язань вказаний договір діє до їх повного виконання.

Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої із Сторін у порядку, визначеному законодавством України.

Сторони зобов'язуються письмово повідомляти про зміну реквізитів (місцезнаходження, найменування, організаційно-правової форми, банківських реквізитів тощо) не пізніше ніж через 10 днів після настання таких змін. Таке повідомлення, підписане уповноваженою особою, стає частиною цього Договору з моменту отримання його іншою Стороною. У разі необхідності внесення змін та доповнень до цього Договору кожна з Сторін має право звернутися до іншої з відповідною пропозицією. Якщо ці пропозиції викликані прийняттям нормативно-правових актів, які змінюють умови цього Договору, Сторони зобов'язуються до внесення відповідних змін до Договору керуватися вимогами цих нормативних документів."

Відмовлено у задоволенні позовної вимоги про викладення п. 6 Додатку № 2 "Порядок розрахунків" до договору № 195 в редакції позивача.

Відмовлено у задоволенні позовної вимоги про викладення п. 6 Додатку № 3 до договору № 195 в редакції позивача.

Викладено п. 6 Додатку № 3 до договору № 195 в редакції пункту 6.20 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996 року, в редакції станом на квітень 2015 року:

"6. У разі тимчасового порушення розрахункового обліку електричної енергії не з вини споживача обсяг електричної енергії, використаної споживачем від дня порушення розрахункового обліку до дня відновлення розрахункового обліку, за згодою сторін, може бути визначений на підставі показів технічних (контрольних) засобів обліку або розрахований постачальником електричної енергії за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії попереднього розрахункового періоду до порушення розрахункового обліку або наступного після відновлення розрахункового обліку періоду.

Датою початку періоду порушення розрахункового обліку вважається перший день поточного розрахункового періоду, у якому було виявлено порушення обліку, або час та день, зафіксовані засобом обліку (автоматизованою системою обліку).

За день відновлення обліку приймається день складення спільного акта про покази засобів обліку після завершення ремонтних та налагоджувальних робіт схеми обліку.

Розрахунковий період, який використовується для визначення середньодобового обсягу постачання електричної енергії, визначається за згодою сторін.

У разі заміни та/або повірки приладів обліку електричної енергії, трансформаторів струму чи напруги, за умови споживання електричної енергії впродовж строку виконання зазначених робіт, обсяг спожитої електричної енергії визначається за фактичним середньодобовим споживанням попереднього розрахункового періоду."

Відмовлено у задоволенні позовної вимоги про викладення Додатку № 4 "Акт про прийняття-передавання товарної продукції (про використану електричну енергію)" до договору № 195 в редакції позивача.

У касаційній скарзі відповідач вважає, що судом апеляційної інстанції порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняту ним постанову скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає, що постанова суду апеляційної інстанції є законною і обгрунтованою, та просить залишити її без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 13.04.2016 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, що 03.10.2008 року між ПАТ "Полтаваобленерго" в особі Лубенської філії (постачальник) та ЗАТ "Київстар Дж.Ес.Ем.", яке було перейменоване у ПрАТ "Київстар" (споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії № 195, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався продати електричну енергію споживачеві для забезпечення потреб електроустановок останнього з приєднаною потужністю 40 кВт, а споживач зобов'язався оплптити вартість використаної електричної енергії та здійснити інші платежі згідно з умовами договору.

Відповідно до розділу 2 договору, сторони домовились під час виконання його умов керуватися чинним законодавством України, зокрема Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ від 31.07.1996 року № 28 (далі - Правила).

За п. 9.1 договору усі зміни та доповнення до нього оформляються письмово, підписуються уповноваженими особами та скріплюються печатками обох сторін.

Пунктом 9.4 договору визначено, що цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2008 року, але не більше ніж строк дії договору оренди, який може бути належним чином пролонгований.

Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Договір може бути розірвано і в інший термін або за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством.

10.04.2015 року з метою приведення взаємовідносин між сторонами у відповідність з вимогами чинних Правил, позивач вручив представникові відповідача договір про постачання електричної енергії від 10.04.2015 року № 195 у трьох примірниках з додатками, які є невід'ємною частиною договору.

Листом від 22.04.2015 року № 1511 відповідач повідомив позивача про підписання договору про постачання електричної енергії від 10.04.2015 року № 195 із протоколом розбіжностей до договору, та надіслав позивачеві два примірника протоколу розбіжностей.

07.05.2015 року позивач надіслав листом № 13-15-01-05/745 відповідачеві власну редакцію погодженого протоколу розбіжностей, однак відповіді на зазначений лист не отримав.

Предметом даного судового розгляду є вимоги постачальника до споживача про зобов'язання викласти неузгоджені сторонами умови договору постачання електроенергії в редакції постачальника, у зв'язку з обов'язковістю укладення договору за вимогами закону та необхідністю приведення умов договору у відповідність з положеннями Правил.

Суд першої інстанції відмовляючи в позові виходив з того, що оскільки між сторонами вже існують договірні відносини щодо постачання електричної енергії на підставі договору від 03.10.2008 року, за відсутності прямої вказівки закону щодо укладення іншого договору, який регулює однопредметні відносини між сторонами, враховуючи принцип свободи договору та непогодження сторонами умов нового договору шляхом вільного волевиявлення, відсутні підстави для зобов'язання відповідача укласти договір на постачання електричної енергії в редакції позивача.

Висновок суду апеляційної інстанції про скасування рішення місцевого господарського суду та часткове задоволення позову і викладення спірних умов договору в редакції Типового договору про постачання електричної енергії, з урахуванням вимог Правил, мотивовано обгрунтованістю позовних вимог, оскільки предметом розгляду в справі є спір щодо розбіжностей, які залишилися неврегульованими під час укладення договору, а не зобов'язання відповідача укласти договір постачання електроенергії в редакції позивача, як помилково вважав суд першої інстанції.

Проте, з такими висновками апеляційного господарського суду не можна погодитися з огляду на наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 179 ГК України, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Частиною 1 ст. 187 ГК України визначено, що спори, які виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

За положеннями ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 649 ЦК України розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом.

Розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору не на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, можуть бути вирішені судом у випадках, встановлених за домовленістю сторін або законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Судом першої інстанції встановлено, що укладений між сторонами договір на поставку електричної енергії від 03.10.2008 року є чинним, строк його дії продовжувався за згодою сторін, вказаний договір не суперечить вимогам законодавства та виконується сторонами, зокрема позивач здійснює постачання електричної енергії, а відповідач проводить її оплату.

Однак, суд апеляційної інстанції дійшовши висновку про те, що предметом розгляду в справі є спір щодо розбіжностей, які залишилися неврегульованими під час укладення договору, тобто переддоговірний спір, не врахував вимог ч. 1 ст. 187 ГК України та ст. 627 ЦК України, за якими переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду в суді у разі якщо це передбачено угодою сторін, законом або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору, та не врахував обставин наявності укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії від 03.10.2008 року, чинного на час вирішення даного спору.

Отже, фактично предметом спору є внесення змін до чинного договору, що допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому будь-яких правових підстав для зобов'язання відповідача вносити зміни до договору шляхом викладення його в новій редакції за наявності не припиненого та не розірваного чинного попереднього договору про постачання електричної енергії судом апеляційної інстанції не наведено.

Крім того, позивачем не наведено, яким чином порушено його права відмовою відповідача укласти фактично новий договір про постачання електричної енергії за наявності укладеного між ними чинного аналогічного договору.

Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для викладення спірних умов договору про постачання електричної енергії від 10.04.2015 року № 195 в запропонованій позивачем та судом редакції.

Водночас, висновок суду першої інстанції про відмову в позові у зв'язку з недоведеністю правових підстав для зобов'язання відповідача укласти спірні умови нового договору про постачання електричної енергії в редакції позивача при наявності чинного аналогічного договору ґрунтується на матеріалах справи та вимогах закону.

За таких обставин, оскаржену постанову апеляційного господарського суду не можна визнати законною й обґрунтованою, і тому вона підлягає скасуванню, а законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Київстар" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2016 року скасувати, а рішення господарського суду міста Києва від 28.07.2015 року залишити без змін.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" в особі Лубенської філії на користь приватного акціонерного товариства "Київстар" витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги в сумі 1461 грн.

Видачу відповідного наказу доручити господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді Н.Нєсвєтова

М.Черкащенко